-
1 вірити
to believe, to have faith in; ( довіряти) to trustвірити комусь — to have confidence in, to give credit to, to trust; to give credence (to)
сліпо вірити комусь — to have implicit faith in, to swear by
-
2 повірити
(тк. док., комусь) to believe; to trust; ( у щось) to believe in; to credit, to give credit (to)хто міг би повірити? — who would have believed it? повір мені, що… take it from me that…
См. также в других словарях:
рити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь … Український тлумачний словник
вампірити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вивірити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
вимірити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
вишкірити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відмірити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
вірити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
довірити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
домірити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
завірити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
